Домівка / Новини / Освячено престол нижнього храму на честь знайдення мощей святителя Іоанна Шанхайського і Сан-Франциського

Освячено престол нижнього храму на честь знайдення мощей святителя Іоанна Шанхайського і Сан-Франциського

12 жовтня, у день віднайдення мощей великого святителя Іоанна, архієпископа Шанхайського і Сан-Франциського керуючий Мукачівською єпархією, Високопреосвященніший Феодор, архієпископ Мукачівський і Ужгородський з архіпастирським візитом відвідав одну з наймолодших парафій єпархії — храм на честь згаданого святого.

Свого архієрея разом з прихожанами зустрічав настоятель храму протоієрей Віктор Палош.

Наймолодші ж вірники храму – діточки зустріли владику віршами та квітами.

Окрім того, привітав керуючого єпархією і міський голова Ужгорода Богдан Андріїв, який попри щільний графік завітав на початок святкової літургії.

Перед богослужінням архієрей звершив чин освячення престолу та нижнього храму на честь знайдення мощей святителя Іоанна Шанхайського і Сан-Франциського.

Під час літургії Його Високопреосвященству співслужило духовенство міста над Ужем.

У кінці був звершений молебень до святителя Іоанна, перед його написаною іконою.

Після цього владика черговий раз нагадав присутнім про життєвий шлях святителя. Серед іншого сказав:

«Сьогодні ми вшановуємо пам’ять тої святої людини, яка в житті пережила власним досвідом дуже багато. А досвід життєвий здобувається часом, болем і стражданнями! Зверніть увагу, що я кажу: не благоденством, особливим людським благополуччям і радістю, а стражданням, болем і, можливо, сльозами. Канонізація святителя Іоанна була наслідком його величезного власного духовного досвіду, страждання, його випробування й тернистого шляху, який вів до Христа. Вінцем цього всього стало віднайдення мощей святителя і чудотворіння, які звершувалися після його смерті», – зазначив у своєму слові архіпастир.

Насамкінець архієрей призвав на всіх Боже благословення.

З житія святого: Майбутній святитель Іоанн народився 4 липня (за старим стилем) 1896 року в селі Адамівка Харківської губернії. При хрещенні отримав ім’я Михайло. З дитинства він проявляв глибоку релігійність. У 1914 році Михайло закінчив Полтавський кадетський корпус, після чого вступив до юридичного факультету Харківського університету. Вчився він прекрасно, хоча більшу частину свого часу майбутній святитель приділяв молитвам, вивченню житій святих та духовної літератури. Університет Михайло Максимович закінчив якраз тоді, коли почалася революція. Максимовичі були вимушені покинути батьківщину і оселитися в Королівстві сербів, хорватів та словенців (майбутній Югославії). Тут Михайло вступив на богословський факультет університету в Бєлграді, який закінчив у 1925 році.

У 1926 році він був пострижений у монахи з новим ім’ям — Іоанн. У 1929 році Іоанн Максимович став викладати в Бітольській семінарії, а також відвідувати лікарні й відшукувати хворих, що потребували молитви та причастя. Одночасно з’являються богословські праці Іоанна Максимовича. Слава отця Іоанна безперервно росла, і в травні 1934 року він став єпископом Шанхайським. Владика Іоанн поєднував суворі аскетичні вправи з активною благодійницькою та пастирською діяльністю. Він закінчив будівництво кафедрального собору в Шанхаї, збудував декілька церков, організував лікарню, будинок престарілих, громадську їдальню. Особливу увагу Іоанн Максимович приділяв заснованому ним дитячому притулку Святого Тихона Задонського. Єпископ сам знаходив хворих та голодуючих дітей на вулицях шанхайських нетрів.

Після приходу до влади у Китаї комуністів паства владики Іоанна була вимушена тікати. У 1949 році на Філіпінському острові Тубабао в таборі біженців проживало приблизно 5 тисяч духовних чад святителя. Протягом 27 місяців існування табору, острів жодного разу не був зачеплений тайфуном, незважаючи на те, що він знаходиться на шляху сезонних тайфунів. Святитель Іоанн домігся того, щоб в американські закони були внесені необхідні правки, після чого більша частина мешканців табору змогла перебратися в США.

У 1951 році Іоанн Максимович став архієпископом Західноєвропейським з кафедрою спочатку в Парижі, а згодом — в Брюсселі. Тут слава єпископа продовжила ширитися, причому, не тільки серед православних. З 1963 року святитель був архієпископом Сан-Франциським. Владика Іоанн Максимович помер 2 липня 1966 року. Незабаром стали фіксуватися чудесні зцілення біля могили архієпископа. В 1994 році мощі владики були знайдені нетлінними, а 2 липня 1994 року Руська Православна Церква закордоном канонізувала святителя Іоанна Максимовича Шанхайського та Сан-Франциського чудотворця. 24 червня 2008 року, рішенням Архієрейського Собору Руської Православної Церкви, Іоанн Максимович був прославлений як загальноцерковний святий.

Фото тут.

(24)

 
 

0 Comments

You can be the first one to leave a comment.

 
 

Leave a Comment

 




 
 

 
 
Перейти до панелі інструментів